БЕЛЬКОТІННЯ ПО-ЗАПОРІЗЬКИ

Минулий тиждень у пресі пройшов під знаком бюджету. Видання заполонила маса замовлених матеріалів (їх нараховано, принаймні, п'ять різновидів). Журналісти ж намагались вникнути в питання, що кісткою застрягли в горлі, -- це, в першу чергу, проблеми дачників та шум навколо "Запоріжсталі".

ПОЛІТИКА

Вироблення бюджету є мистецтво рівномірного розподілу розчарувань

М. Станс

Сесія міської влади ніколи не проходить повз вуста преси. А цього разу це було б взагалі непростимо, так як головною політичною подією виокремилось прийняття міського бюджету. Якщо в "Суботі+", "Вулиці Зарічній", "Істеблішменті" і "Верже" присвятили йому лише заміточки, то "Правда", "Міг" та "ІСКРА" розрослись до повноцінних статей. До теми залучилась і одна стаття на всіх (що з'явилась як мінімум у п'яти виданнях водночас) із розповіддю про головний документ головного регіонала Запоріжжя заодно із коментарем компетентного депутата від Партії регіонів.

Отже, як повідомили мисливці до новин, загальний розмір казни склав 1 904 млн українських "тугриків" (однак в "Суботі+" нарахували 1 908 млн, в "Правді" -- 1 908,5 млн). І розумійте як хочете!

Загалом, у "Індустріальному Запоріжжі" дійшли до висновку, що виросла частка витрат та бюджет розвитку. Хоч, як пишуть в "Індустріальному Запоріжжі" та в газеті міської ради ("Запорозькій Січі"), загальний обсяг витрат збільшили на 10%, що на 20% більше, ніж минулого року, витратити запланували на 141,8% більше ("Індустріальне Запоріжжя", "Запорозька Січ"). Таким чином, дефіцит складе 25 млн грн ("Субота+", "Правда"). Його міська влада збирається покрити за рахунок чергової муніципальної позики, пояснюють в "Істеблішменті" та газеті міської ради. У "Мігу" ж прозвучала вдвічі більша цифра -- 54-55 млн гривень, і покривати її збираються за рахунок дотацій і перевиконання доходів. Тут же подають думку самих слуг народу. Вони характеризували бюджет як складний, але сповна здійснимий. Залишається думати, на скільки ж це "сповна"…

В "ІСКРІ" обіцяють, що зарплата запоріжців зросте на 38%. Як помітили у "Правді", вона вперше доросте до прожиткового мінімуму. Однак скоротять на 10% заробітну платню для працівників органів місцевого самоврядування ("Запорозька Січ", "Субота+"). Альтернативою може стати лише скорочення штату, заявила голова фінансового управління В. Малиш у "Суботі+".

Деякі газети не змогли втриматись, щоб не описати спалах між депутатом від БЮТ О. Рабцуном та головою облради П. Матвієнком. Єхидствували "ІСКРА", "Міг" та "Правда". Річ у тім, що перший чиновник запропонував перенаправити кошти зі статті "Утримання апарату обласної ради" на оздоровлення дітей та придбання інсуліну. Другий не зміг втриматись, щоб не вкусити сарказмом, звинувачуючи у популізмі перед "улюбленим телеканалом" ("ІСКРА"). Адже гроші на це вже виділили. Бризкаючи слиною, особливо у газеті "Міг", епізод передали майже по репліках.

Багато було сказано у пресі і про гумор мера. Зокрема, в "ІСКРІ" та "Мігу" посміялись над висловом Є. Карташова "продати кордони області за ящик горілки", а у "Правді" над тим, як він запросив в президію сесії свого візаві, "постійного кандидата в мери". Газета побажала всім відомому "кандидату" "взяти під контроль свої амбіції, щоб не вийти за рамки адекватності". До речі, "Правда" образилась, що підняте на сесії питання щодо її скандальної публікації ("А чи є ордени?") обсвистали та ще й назвали її "написаною на паркані". Видання запевнило, що всі її матеріали засновані на фактах, а сторінки "відкриті для будь-яких питань і відповідей". Налітай!

СУСПІЛЬСТВО

Одна рука дає, а інша забирає

З народу

Те, що досі гостро стоїть питання про дачників, каже шквал дзвінків в редакцію, які скаржаться на те, що їх не довозять до дач. Зокрема, про це заявили у "Мрії". Майже одноковими статтями вибухнули "Вулиця Зарічна", "Індустріальне Запоріжжя" та "Істеблішмент". Хоча в останній видалили будь-які згадки про мера, натомість у першій інформацію про нього гордо виділили. Проте всю гордість розвіяла "Субота+" та "ІСКРА". Лише вони розповіли про двохгодинний мітинг пенсіонерів, викликаний обуренням "розкішними" автобусними перевезеннями. Спочатку їх "втішали" замісник мера С. Гладченко та Л. Костюченко, котрим у результаті (за передруками трійки газет, означеної вище) голова міста доручив вивчити можливість відновлення річкових перевезень. "Суботі+" дачники розповіли, що мер пообіцяв пустити катери у чотирьох напрямках, а за проїзд вони сплачуватимуть по три гривні. Водночас у газеті привели коментар представника "Адміністрації річкових портів", у якому той пояснює: "Однозначно швидко відновити навігацію ми не зможемо". Не можуть і більше бюджетних грошей пустити на організацію річкових перевезень, адже тоді постраждають пільги на авто-- та електротранспорт, зазначають у виданнях. "Поки що мерія вибирає", -- пишуть у "Правді". Преса також повідомляє, що мерія в черговий раз направила до річкової адміністрації прохання знизити тарифи…

Іншим популярним питанням стало нарахування пенсії. "Правда" повідомила, що з травня пенсіонери отримуватимуть більше, адже для них бюджет Верховної Ради запланував доплати. Вони пов'язані з тим, щоб дотягнути виплати до прожиткового мінімуму (до 706 грн), заявили у "Правді". Таким чином, преса повідомила, що пенсіонери отримуватимуть грошові знаки за трьома відомостями: дві за травень (за старими та новими параметрами) і одна за січень та лютий. За березень і квітень планують на наступний місяць. У "Вулиці Зарічній" голова управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області А. Казачук назвав це "серйозним і прогресивним кроком". Розгорнутим матеріалом разом із інтерв'ю з замголови Пенсійного фонду України В. Нікітенко відзначилось "Індустріальне Запоріжжя". Це ж видання розмістило детальне роз'яснення з приводу пенсійних виплат. Коли можна буде отримати папірці з водяними знаками, пишуть у газеті "Міг" та "Індустріальне Запоріжжя". Зокрема, там приводять слова вже згаданого А. Казачука, який обіцяє отримання виплат до кінця травня. Іншою стороною медалі стало непоказне повідомлення у "Правді" та "Верже" про намір влади збільшити пенсійний вік…

Підприємство "Запоріжсталь" протягом декількох тижнів вже встигло обрости легендами про його купівлю-продаж. Отже, знову до теми звернулась "Мрія", котра згадала заяву з приводу продажу 50% акцій Р. Ахметову. Вона ж подала думку компанії, що ні група СКМ, ні "Мінінвест" не є власниками підприємства, а також не знаходяться у стані оформлення придбання. "Верже" переписало з сайту "Запорізький час", що компанія СКМ вивчає доцільність покупки, але остаточне рішення ще не прийнято. На відміну від них в "ІСКРІ" повідомили, що "до 15 червня контроль над комбінатом остаточно перейде в руки Рината Ахметова". Тут же повідомляють про майбутніх власників -- компанію "Мінінвест".

Важко обійти і новину, котра пробирає до кісток. Про складну долю тварин у цирку писали вже багато. Тепер же черговою жертвою дресирувальників стало верблюжа Шерхан. Про нього писали майже у всіх виданнях. Напівскалічена тварина потрапила до зоопарку Дитячої залізної дороги із цирку "Кобзов" (пишуть у "Суботі+", "Мрії", "Правді"), директор якого свою вину, звісно, заперечує. Однак у "Істеблішменті" та "Мігу" винуватцем зазначають київський цирк "Тріумф". Проте зараз мова йде не про відповідальність, а про допомогу. Основний біль кораблю пустелі причиняє зламана нога, яка вже три тижні не лікувалась і почала неправильно зростатись. Ветеринарна клініка зробила безкоштовно рентген, повідомили у "Суботі+" та "Мрії". Зараз він потребує операції. Видання розміщують рахунок для переказу матеріальної допомоги. Не будьмо байдужими!

Настя ГЛИБИНКА, "IСКРА"

ПАМЯТЬ

Я ОЧЕНЬ ЛЮБЛЮ ЖИЗНЬ И ПОЭТОМУ ИДУ СЕГОДНЯ В БОЙ

ИЗ ФРОНТОВОГО ДНЕВНИКА БЫВШЕГО КОМАНДИРА БАТАРЕИ СЕМЕНА ПИПКИНА

18 августа 1943 г.

Мне кажется, что вновь вижу твою стройную фигуру. Ты направляешь свой нежный горячий взгляд на меня. Твои губы расцветают пурпуром, волосы превращаются в гирлянды цветов. Ты шевелишь губами, что-то шепчешь, открываешь глаза, твои ресницы начинают цвести. А вспомни "веселовский вечер"! Какой это был замечательный вечер. Он словно ветер, промчавшийся по цветам. Это был сон.

Сейчас, когда я пишу эти строки, уже появились звезды, -- наступила изумительная фронтовая тишина, которая бывает так редко. По синему небу скользят стада перистых тучек, которые окружают месяц. Они весело сверкают. Кажется, что они резвятся, гоняясь друг за другом. Слегка колышутся деревья.

Мне кажется, что ты стоишь предо мной. Твои слова мелькают в голове. Волосы развиваются, глаза сияют. До сих пор я вижу их сиянье!

Я хорошо знаю твои глаза. Думаю о них часто, всегда. Когда я думаю о них, мне чудятся ясные летние зарницы. Я вижу сейчас твое лицо, суживающееся к подбородку, окаймленное локонами золотистых волос, свисающих на щеки. На щеках появляются ямочки всегда, когда ты улыбаешься. Никогда не забуду я твоей улыбки, она преследует меня день и ночь. Я прекрасно знаю ее, она струится в моей крови и все вокруг становится радостным и веселым.

Мне снится, что я подхожу к тебе, ложу руку на твое плечо и тихо шепчу: "Люблю тебя,..!". Тихо… Тихо… Ты ничего не отвечаешь, улыбаешься мне, берешь мою руку и прижимаешь к своей груди. "Ты чувствуешь?" -- спрашивает твоя улыбка. И моя улыбка отвечает, что хорошо чувствую. "Ты слышишь, о чем говорит мое сердце?" -- спрашивает твоя улыбка. И моя улыбка отвечает, что прекрасно слышу, о чем шепчет твое доброе благородное сердце.

Я вновь и вновь вижу твои губы, чувствую прядь волос, которая скользит по изгибу моей руки. Ты теперь для меня все, все, чем владею, вся любовь, мое счастье! Мое сердце стало таким богатым, когда я впервые поцеловал тебя.

"Люблю!" Как радостно произносить это слово, прекрасно слышать его. Маленькое -- маленько слово, -- но его хоть раз произносит каждый. Если сердце бьется сильнее, то человек скажет его. Он будет шептать это маленькое слово. Ничего нет прекраснее его. Оно таит в себе горячую кровь человеческого сердца, все его счастье. Я никогда не думаю о смерти. "Любовь сильнее смерти", -- это правду сказал Максим Горький.

Я долго вдаль улыбаюсь. Теперь никогда не чувствую усталости. Нет! Она исчезла! Я широко открыл глаза, светло и просторно стало в моей душе. Сердце трепещет в моей груди, и я улыбаюсь. Никто не знает, нет никто не догадывается, почему я улыбаюсь так часто, когда бываю один.

Таково счастье: если начнешь говорить о нем, то будешь говорить день за днем, ночь за ночью, невзирая ни на какие фронтовые трудности. Нет, не в состоянии будешь перестать -- будешь говорить, говорить -- кричать… шептать… всегда… бесконечно…

Теперь ночь, дальнее мерцание звезд. Она так тиха, что можно слышать тишину. Изредка над полями струятся огненные пули. Ночь черна, как бархат, усеянный множеством звезд.

Я лежу на траве у блиндажа и смотрю вверх на звезды. Я вдыхаю ночной свежий воздух. Лежа на спине, смотрю я в небо. Звезды смотрят на меня, и лучи их струятся в мое тело. Я до тех пор смотрю на звезды, пока они не начали падать на меня.

Этот вечер был наполнен прекрасными мечтами, надеждами. Как много их! И кто знает, в какой мере сбудутся эти мечты.

Уже совсем поздно. Спокойной ночи! Спокойной ночи! Спокойной ночи! Может ли кто-нибудь представить себе, как тихо можно сказать это "спокойной ночи"? Все тише и тише, так, что, наконец, даже не слышно. И как можно сказать? Так, чтобы оно было полно значения…

Спокойной ночи, небесная радость моя!...

Западный фронт.

27 сентября 1943 г.

Полгода я не получал от тебя писем. Это очень трудно так долго не получать писем. Вот и сейчас перед боем, под грохот орудий и треск пулеметов, в огне, в пороховом дыму пишу тебе огрубевшими пальцами и невольно ловлю себя на мысли: "Не всякий умеет ждать. Это большое искусство ждать".

Война требует суровости и лишений. Иному покажется -- зачем отказывать себе во всем, если каждую минуту жизнь может оборваться. Но, честное слово, по-настоящему счастлив только тот, кто в эти трудные дни сохраняет все свое самообладание и полный контроль разума над чувствами.

Подлинно сильные люди умеют по-настоящему сильно жить и чувствовать. Настоящая чистая любовь -- удел людей сильных, умных и бесстрашных.

А, если бы ты знала, какая великая сила -- любовь в бою! Ты идешь в бой и знаешь, что впереди -- красочная, творческая жизнь. Тебе весело сегодня в эти страшные часы, потому, что каждое завтра приближает тебя к радостной встрече с любимой. Как ни тяжело тебе, тебя согревает огонь твоего чувства.

Я вспоминаю тяжелые и грозные бои за Сталинград. Я не знал тогда о судьбе моих родных, о твоей судьбе. Мне трудно было найти себе место, трудно было сосредоточиться. Я мстил фашистам, бил их, взрывал, но все было мало. Я ощущал какую-то страшную пустоту и горечь.

И вот пришло твое письмо и твоя фотография. Я не скажу, чтобы все забылось. Нет. Мои чувства сохранили свою силу. Моя ненависть к врагу сберегла свою остроту. Но твое письмо как-то согрело меня, поддержало. Мне стало легче дышать. Может быть, это синтементально, но я положил рядом с комсомольским билетом твою фотографию…

И вот сейчас письма от тебя не приходят. Очень тревожно за тебя. Мой товарищ, спокойный и умный, заметил, что я о чем-то тоскую, незаметно подошел, крепко сжал мою руку: "Тоскуешь? Ничего, потерпим. Вот прогоним фашистов, вернемся в институт. Там весело будет. И друзья будут, хорошие друзья. Еще, быть может, как Фудяшков, посидим, потрудимся и о наших боях напишем. Хорошая будет жизнь".

Он долго со мной говорил. В нашем блиндаже уже спали. Бодрствовали лишь часовые да дозорные. А мы все говорили -- о войне, о мире, о будущей жизни…

Итак, милая, на рассвете в бой.

Жизнь никогда не бывает так хороша, как перед боем. Внезапно узнаешь, что небо чертовски голубое, что лес прекрасен, задумчивый и тихий. Деревня -- хаты с соломенными крышами, дымки над трубами -- напоминают об уютной семейной жизни. Хочется жить, но жить свободно. Жить так, чтобы самому распоряжаться своим счастьем, чтобы и труд был по призванию и подруга по душе. Чтоб страна была богатой и могучей, чтобы счастливо жили люди, чтоб молодежь училась в вузах, работала, изобретала, смеялась, влюблялась…

Эх, родная, вот за такую жизнь мы деремся, ползаем по полям, мокнем до костей. Иногда кровь сочится, силы иссякают… Но вспомнишь, что впереди целая жизнь, работа, любовь, напряжешь усилия и становится свободно дышать. Тогда с новой силой стучит твой автомат, ты видишь, как падают немцы. В это мгновенье забываешь и о боли, и о усталости.

Сейчас мы далеко от тебя. Впереди, среди лесов и болот, лежит Белоруссия, истерзанная, ограбленная. Я здесь не одинок. Нас много. Сквозь ночь мы смотрим далеко вперед и видим нашу победу. Мы идем по трупам фашистов. Мы выстрадали эту победу. Мы ее завоюем. Мы освободили все города и села нашей страны. Задымят восстановленные города и села нашей страны. Задымят восстановленные заводы, забурлит жизнь. Замечательная будет жизнь!..

Если бы ты видела, как сразу похорошел город Смоленск, только что отбитый от фашистов! Как приветливо развиваются наши красные знамена. Очень хочется жить и жить, чтобы увидеть полную победу, вернуться домой и прижать тебя, родная, к шершавой шинели.

Утихнут бои и горе, забудутся страдания людей, заживут раны героев, высохнут слезы наших жен, подруг и матерей и вновь преобразится страна. Какая будет жизнь, ты только подумай!

В…, до начала боя остался час. Бой будет трудным. Я не буду прятаться от пуль. Если и погибну, то героем. А, если жив буду, значит, хорошо, значит, увидимся с тобой. Сейчас полагалось бы немного отдохнуть перед боем, но не спится.

До свидания, родная. Желаю тебе здоровья и счастья.

г. Смоленск, Западный фронт

14 октября 1943 г.

Сегодня радио принесло радостную весть об освобождении города Запорожья. Итак, родной город после 26-месячного хозяйничания немцев вновь освобожден! Столица Родины -- Москва давала салют в честь доблестных наших войск, освободивших город.

Слово "Запорожье" навсегда запомнилось в каждом из нас, ибо оно содержит в себе могучую вольницу, Запорожскую Сечь -- древнюю неиссякаемую духовную силу нашего народа и великую эпоху Днепростроя -- торжество передовой советской техники.

Продолжение следует